Засядько Олександр Федорович

 

(25 серпня 1910, селище Горлівка Бахмутського повіту Екатеринославської губернії - 5 вересня 1963, Москва) державний діяч.

 

 

Герой Соціалістичної Праці (1957). Син шахтаря.

 

Освіту отримав в Донецькому гірничому інституті (1935).

 

З 1924 працював учнем слюсаря вагонопаровозобудівельного заводу; з 1927 слюсар, потім монтер у шахтах. У 1931 вступив до компартії. З 1935 інженер на шахті "Сніжнеантрацит", до 1939 її директор.

 

У 1939 на керівній роботі в Наркоматі паливної промисловості СРСР, в 1939-43 керує вугільними комбінатами в Донецьку, Пермі і Тулі.

 

У 1943-47 заступник наркома вугільної промисловості СРСР, заступник наркома будівництва паливних підприємств.

 

З 17 січня 1947 міністр вугільної промисловості східних районів СРСР.

 

У 1947- 50 і 1954-63 депутат Верховної Ради СРСР.

 

З 28.12.1948 міністр вугільної промисловості СРСР.

У 1952-56 і 1961-63 член ЦК КПРС.

 

У 1956-57 міністр вугільної промисловості України.

 

Із січня 1958 заступник голови Держплана СРСР.

 

З березня 1958 заступник голови Ради Міністрів СРСР.

 

У 1960-62 голова Державної науково-економічної ради Ради Міністрів СРСР.

 

З листопада 1962 за станом здоров'я вийшов на пенсію.

 

На 19-м і 22-м з'їздах партії обирався членом ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 4-6-го скликань. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.

 

Ім'я Олександра Засядька носить одна з шахт, а також проспект у Донецьку.

 

 

 

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.